Speaking in Tongues
Guided by Voices
Вильям Шекспир
Сонет 4
Перевел Борис Лейви
Кохання безкорисливе, навiщо
Себе на себе страчувать невлад?
Вiдомо, не дадуть боги абищо
Тому, хто вже зайняв з твоїх порад.
Чому ж ти, найвродливiйший жадюга,
У спiшцi не запросиш щиростей?
Чи взяла тебе розтовщицька туга
До спраги запозиченних iдей?
Коли собi ти тiльки позичаєш,
Себе ж пiдманюєш — це вiрний шлях:
Вiзьмеш у себе — як вiддать не знаєш, —
З грiхом тодi вмирати на руках.
З тобой врода нежила хай помре, —
Жила, бодай же, хай тебе зжере.